Педагогічні читання з гуманної педагогіки "Дитина: предмет, об’єкт чи суб’єкт виховання?"

Педагогічні читання з гуманної педагогіки "Дитина: предмет, об’єкт чи суб’єкт виховання?"

«Мене найбільше хвилювало, щоб школа не забрала в малюків їхніх дитячих радощів. Навпаки, треба так ввести їх у шкільний світ, щоб перед ними відкривались усе нові й нові радощі, щоб пізнання не перетворювалось на нудне навчання. І разом з тим, щоб школа не стала для дітей нескінченною, зовні захоплюючою, але пустою грою. Кожний день має збагачувати розум, почуття, волю дітей.» В. Сухомлинський. Шановні колеги, ці слова були сказані 48 років тому. Але хто посміє заперечити, що вони не актуальні на сьогодення?

Василя Олександровича Сухомлинського називають учителем вчителів, видатним педагогом сучасності. У Павлиші Онуфріївського району діє середня школа ім. В.О.Сухомлинського, там йому встановлено пам'ятник. У шести залах педагогічно-меморіального музею, відкритого при школі у 1973 р., зберігаються 1700 експонатів, які розповідають про яскраве життя й багатогранну педагогічну, наукову діяльність заслуженого учителя УРСР, члена-кореспондента АПН СРСР, Героя Соціалістичної Праці В.Сухомлинського. 32 книжки 29 мовами світу - такий його науковий доробок. П'ятитомник вибраних творів В.Сухомлинського став настільними книгами кожного педагога. Його гаслом "Серце віддаю дітям" керуються у своїй роботі вихователі малечі.

         Батьківщина видатного педагога - село Василівка Онуфріївського району, де він народився 28 вересня 1918 року. Селянський хлопець із жадобою тягнувся до знань, усе життя вчився сам і вчив інших. Починав педагогічну діяльність у селах Онуфріївського району, під час війни перебував на фронті, після тяжкого поранення, списаний медкомісією з армії, учителював у школах Удмуртії. Повернувшись у рідні краї, деякий час очолював райвідділ освіти, а з 1948 по 1970 рік керував педагогічним колективом Павлиської середньої школи. Ще за життя Сухомлинського школа стала Меккою багатьох тисяч педагогів, вихователів, студентів, батьків, журналістів. У "Книзі гостей", яка ведеться у школі з 1955 року, є записи відвідувачів чи не з усіх міст і сіл України, багатьох районів Росії, Польщі, Болгарії, Китаю, Японії, США, Великобританії тощо. Сухомлинський і його педагогічні уроки визнані в усьому світі.

         2 вересня 1970 р. серце Василя Олександровича Сухомлинського перестало битися. Втім, фізична смерть не поклала край життю його творчих надбань, не зупинила його жертовного служіння школі, учительству, вітчизняній педагогічній науці. «Людина, — любив повторювати педагог, — народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний». Ці проникливі слова можна і треба віднести й до самого Василя Олександровича, адже саме вони були тим категоричним імперативом, якому завжди і всюди слідував він у своєму недовгому, але яскравому й напрочуд плідному житті Педагога. Все найцінніше, створене ним, назавжди увійшло до скарбниці вітчизняної педагогіки та національної духовної культури.

Василь Олександрович Сухомлинський вчив педагогів створювати організовану систему впливів на вихованців, яка сприяє всебічному розвитку дитини, побудована на принципах гуманізму. Він підкреслював, що «педагогічний ефект кожного впливу на особистість залежить від того, наскільки продумані, цілеспрямовані, ефективні інші засоби впливу».   Для сучасного педагога  мають велику цінність методичні поради великого вчителя щодо шляхів виховання гуманістичної культури дітей, підлітків, напрямів практичної естетичної роботи з учнями, формування духовного світу людини. Ідеалом учителя сучасної школи повинен бути той взірець вихователя, яким був сам В. Сухомлинський і якого він бачив у своїх мріях. «Вчительська професія, - писав В.Сухомлинський, - це людинознавство, постійне, те, що ніколи не припиняється, проникнення у складний духовний світ людини. Чудова риса – постійно відкривати в людині нове, дивуватися новому, бачити людину в процесі її становлення – один із тих корінь, які живлять покликання до педагогічної праці».  Уміння вчителя всіх бачити, його дотепність і веселість посилюють задоволення від спілкування з ним. Так, школярі закохуються передусім у вчителя, а потім — у його предмет.                   Найголовнішим, найглибшим і найміцнішим надійним каменем педагогічної системи В.О. Сухомлинського є виховання у кожного вихованця поваги до самого себе. Він вважав, що до того часу, поки є самоповага, існує й школа. Коли зникає повага до самого себе — немає школи, немає ні особистості, ні колективу, одухотворених благородними цілями, а є випадкове збіговисько. На його думку, повага до людської гідності та виховання самоповаги є сферою педагогічної творчості і великого інтелекту педагога. Тут не можуть бути ефективними якісь трафаретні, шаблонні, застосовувані до всіх учнів і в усіх випадках життя прийоми й методи. Адже, Василь Олександрович Сухомлинський сприймає кожну дитину як індивідуум, як окрему особистість, яка потребує у вихованні, навчанні і становленні суто своїх індивідуальних прийомів впливу на неї. Тож завжди пам’ятаймо, що ми маємо справу з самим ніжним, самим тонким, самим чутливим, що є в природі, - з душею дитини. Коли думаєш про це, уявляєш ніжну квітку троянди, на якій тремтить крапелька роси. Яка обережність і ніжність потрібні для того, щоб зірвавши квітку  не впустити краплинку. Ось така обережність потрібна і нам кожну хвилину: бо ми торкаємося до найтоншого і найніжнішого в природі – до мислячої матерії дитячого організму.